Прийняття закону 2023, який забороняє біотехнічні заходи на заповідних територіях, для такого заповідника як Стрільцівський степ (філіал Луганського природного заповідника НАНУ), це смертний вирок існуванню степового резервату взагалі.
Заповідник знаходиться на півночі степової зони, екосистеми регіону утворюють дуже продуктивні травостої, хоча і не стабільні, залежно від кліматичних умов років. Характерною особливістю Старобільських степів є також значна участь степових чагарників (карагани чагарникової, мигдалю низького, зіноваті руської). В разі зниження впливу факторів обмежуючих наростання маси чагарників (випас, сінокосіння тощо) спостерігається швидке формування чагарникових заростей та деградація степового біорізноманіття.
Колись тут паслися стада диких тварин, і степ, виглядав приблизно як африканські савани, які ми ще можемо побачити. Пізніше тут пасли стада кочеві племена, а наприкінці 18го-початку 19го ст. в Старобільських степах були створені чотири державних кінних заводи. На землях Стрільцівського кінного заводу на початку 1930х рр. був створений заказник, а в 1948 р. – державний бабаковий заповідник. Територія кінних заводів протягом більш сторіччя інтенсивно використовувалася для випасу, але в основному поблизу конюшень та загонів для утримання коней. Периферійні ділянки, де і був створений заповідник, за свідоцтвом академіка Е. М. Лавренко (1933), переважно викошувалися.
Кожен фермер в регіоні знає, що пасовища та ділянки косовищ потребують спеціального догляду – систематичного винищення плям чагарників та накопичень сухих залишків, для чого традиційно проводилися пали, осінній випас худоби після викошування, зимовий випас.
«Стрільцівський степ», зважаючи на нестабільні кліматичні умови регіону, завжди потребував дуже гнучкої системи біотехнічних заходів. На сьогодні заповідник і так відрізняється значним поширенням чагарників, дерев і кореневищно-злакових угруповань. Останніми роками заповідник мав значні проблеми з проведенням режимних заходів в зв’язку з кризою в тваринництві в регіоні і, відповідно, низькою потребою в заготівлі сіна та в пасовищах. Ділянки з випасом та сінокосінням в заповіднику були малі за площею але дуже важливими для збереження популяції бабака та інших степових видів. 
Тепер, коли ці заходи взагалі можуть заборонити, вся територія заповідника швидко стане схожою на абсолютно заповідні ділянки, які уявляють собою суцільні зарості чагарників.
(https://www.facebook.com/groups/736034999847921/permalink/1227326084052141/)