Переглянув коментар Д. Шабанова щодо законопроектів № 2023 та № 2604, і згадались 80-ті роки, коли я з колегами з ОНУ ім. І. І. Мечникова намагався пояснити, що організація заповідника на Дністрі нанесе значної шкоди біорізноманіттю. Але на фоні глибокої кризи, що виникла в результаті зарегулювання р. Дністер, було прийнято скоріше емоційне, ніж наукове рішення щодо створення тут заповідного урочища «Дністровські плавні».
Сьогодні достатньо свідків того, яким у дельті Дністра було біорізноманіття до створення заповідного урочища. У першу чергу - це місцеві жителі та вчені, що на той час там працювали. Наприклад, доктори біологічних наук Черничко Й.І., Кошелев О.І., Лобков В.О. та інші. Давайте попросимо їх відвідати зараз заповідні території плавнів і зазначити свою думку. Глибоко переконаний, вона буде не на користь заповідності. Мені особисто довелось багато працювати на цих територіях і я можу свідчити, що вони деградували настільки, що плавневі системи, заради збереження яких власне і створювався цей природоохоронний об’єкт, практично на межі зникнення. З висоти пташиного польоту територія Нижнього Дністра наразі більше виглядає чагарниками ніж плавнями.
І не потрібно сьогодні ломати списи у який спосіб нам зберегти унікальну природну спадщину. Потрібно просто вивчити наслідки вже скоїного утворенням заповідних зон там, де потрібний науково обґрунтований менеджмент. Класичним прикладом на сьогодні є дністровські плавні, які яскраво демонструють наслідки заповідного режиму. А це зникнення проток і озер, різке погіршення умов існування усіх гідрофілів і значні втрати біорізноманіття. Якщо хтось хоче рухатись таким шляхом, то це їх вибір. Але природа - вона наша і мені з ними однозначно не по дорозі.
До уваги коментар проф. Д. Шабанова, думку якого я підтримую та поважаю: https://www.facebook.com/100000598254182/videos/1586655028031090
(https://www.facebook.com/dnisterpark/posts/1454043997947489)